У науковому журналі Journal of Refugee Studies опубліковано статтю «IDP perspectives on IDP participation», співавторами якої стали лідерки та лідери організацій, що працюють з внутрішньо переміщеними людьми в Україні, Колумбії, Нігерії, Ефіопії, Іраку та інших країнах, які зіткнулися з кризою переміщення.
У статті узагальнено результати міжнародного воркшопу, присвяченого участі внутрішньо переміщених людей у процесах ухвалення рішень. Український досвід представлено через роботу мережі Рад ВПО, зокрема на прикладі діяльності Благодійного фонду «Стабілізейшен Суппорт Сервісез». Цей кейс показує, як ВПО можуть виходити за межі ролі пасивних отримувачів допомоги та ставати активними учасниками формування місцевих і національних політик.
У цьому матеріалі пояснюється, чому участь ВПО важлива — і для захисту їхніх прав, і для відновлення довіри до державних установ. Автори говорять про безпекові ризики, про те, як залучення працює для різних груп людей, і чому інклюзивність має значення. Є й окремий блок про ментальне здоров’я: про вигорання, емоційне виснаження та про те, чому людям, які довго займаються громадською діяльністю, потрібна регулярна підтримка.
У матеріалі окремо пояснюється, як працюють місцеві механізми участі, що дають ВПО можливість впливати на рішення в громадах. Як приклад наводять Ради ВПО в Україні. Вони показують, що децентралізація може допомогти офіційно закріпити участь внутрішньо переміщених людей на різних рівнях влади. Але автори попереджають: коли такі механізми ростуть занадто швидко, є ризик, що вони існуватимуть лише «на папері». Тому необхідними є інвестиції в навчання, координацію та реальний вплив на місцеві політики.
Окремим блоком автори наголошують на важливості міжнародної солідарності та обміну досвідом між ВПО з різних країн. Українські Ради ВПО презентуються як практика, що може бути корисною на глобальному рівні, а ідея створення міжнародної платформи участі ВПО розглядається як нагальна потреба.
Український досвід Рад ВПО показаний як приклад масштабованої моделі: від перших рад у кількох регіонах до національної мережі з понад 11 700 членкинь і членів, де більшість – жінки. Підкреслюється, що Ради створюють канал впливу ВПО на політику в сферах житла, зайнятості, відбудови, а також на імплементацію Резолюції Ради Безпеки ООН 1325.
Водночас автори фіксують виклики, добре знайомі українським радам: волонтерський характер роботи, брак ресурсів, виснаження, потребу в навчанні, координації та реальній, а не декларативній, підзвітності з боку влади й донорів.
Для українських Рад ВПО ця стаття є одночасно визнанням пройденого шляху й дорожньою картою подальших кроків адвокації. Вона демонструє, що український досвід уже формує глобальні стандарти участі ВПО, та підкреслює, що системні зміни можливі лише за умови сталого інвестування у розвиток лідерства, безпеку та добробут внутрішньо переміщених людей.
Ознайомитися з повним текстом статті IDP perspectives on IDP participation (англійською) можна, завантаживши статтю (кнопка вгорі, праворуч).
Цю публікацію підготували за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН). Зміст цієї публікації виключно є відповідальністю Благодійної організації «Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”» і жодним чином не відображає поглядів УВКБ ООН.
