Розширення прав і можливостей переселенок: роль Рад ВПО у місцевій демократії та підтримці громад

Україна переживає тривалу гуманітарну кризу, що впливає на мільйони її громадян. Від початку окупації сходу країни та анексії Криму Росією (2014) багато людей змушені були залишити свої домівки, шукаючи безпеки й стабільності в інших регіонах. Ці переселенці, або ж внутрішньо переміщені особи (ВПО), зіткнулися з численними проблемами, серед яких — доступ до основних громадянських прав, соціальних послуг, житла та можливостей участі у громадському житті. Одним із рішень стало створення Рад ВПО — важливого елементу місцевої демократії та інструменту підтримки своїх членів.

Створені 2019 року перші ініціативні групи Рад ВПО мали за мету дати переселенцям право голосу у вирішенні місцевих питань і сприяти їхній інтеграції в нові громади. У цій статті ми розглянули роль цих консультативно-дорадчих органів у зміцненні місцевої демократії, увиразнивши їхній вплив на вимушених переселенок. Ми побачили, як участь жінок у роботі Рад ВПО не тільки сприяє їхньому особистісному та професійному розвитку, але й відіграє ключову роль у підтримці та відновленні громад, що постраждали внаслідок війни.

Ми зосередилися на глибинних гендерних аспектах участі жінок у Радах ВПО та розглянули, як безоплатна праця впливає на їхнє становище в громаді та як місцеві демократичні ініціативи можуть підтримувати не тільки жінок, але й усіх переселенців у широкому контексті суспільних змін.

Контекст і значення Рад ВПО

Представниці Рад ВПО беруть участь у воркшопі на Всеукраїнському форумі Рад ВПО

Загальна кількість вимушених переселенців в Україні внаслідок війни Російської Федерації збільшилася з 1,5 млн (2014) до майже 5 млн (2024). Більшість цих людей має довідки внутрішньо переміщених осіб. За даними Управління ООН з координації гуманітарних справ (OCHA), внутрішніми переселенцями стали понад 5,4 мільйона українців. 63% ВПО становлять жінки, 37% — чоловіки.

Ради ВПО є консультативно-дорадчими органами, і відповідно до профільного законодавства України їхня діяльність неоплачувана. Ідея створення таких рад виникла 2019 року, коли наш благодійний фонд започаткував перші 5 ініціативних груп Рад ВПО у східних областях України. Донецька, Луганська, Харківська, Запорізька й Дніпропетровська області найбільше постраждали внаслідок війни, тож створювати Ради ВПО саме в цих регіонах було найактуальніше. 2022 року ситуація змінилася: внаслідок повномасштабного вторгнення було окуповано 25% території країни, 8 млн людей зазнали вимушеної міграції, й в Україні не залишилось областей чи навіть громад, які не постраждали б від воєнних дій.

Створення Рад ВПО стало відповіддю на труднощі переселенства й мало зменшити нерівність і вразливість цільової групи. Учасники рад отримують можливість впливати на ухвалення рішень, що стосуються їхніх прав та інтересів, а також сприяти покращенню умов життя в нових громадах. Це важливий крок на шляху до інтеграції ВПО та зміцнення їхньої соціальної стійкості.

2023 року ми спільно з Урядом України розробили Типовий Статут Рад ВПО і підтримали створення понад 840 рад по всій країні, які мали охопити дві третини всіх громад України. Мапування Рад ВПО, проведене Фондом за підтримки Міністерства реінтеграції, дозволило оцінити кількість створених рад, порівняти їхні особливості у великих містах та сільській місцевості, а також визначити потреби рад у розвитку їхньої спроможності та експертних послугах.

Гендерні аспекти роботи Рад ВПО

Представниці Рад ВПО беруть участь у робочих сесіях

Дисбаланс влади та ресурсів між жінками й чоловіками у різних сферах діяльності стає очевидним, особливо якщо сприймати його крізь призму оплачуваної та неоплачуваної праці.

Розподіл лідерських ролей у Радах ВПО

Аналіз діяльності 677 Рад ВПО, проведений у червні 2024 року, показав, що 446 рад очолюють жінки, а 195 — чоловіки (у 35 радах склад ще не затверджено).

Загалом у цих 677 консультативно дорадчих органах працюють 9678 людей, із яких 7433 — жінки.

Про що свідчить ця статистика?

Домінування жінок (66%) на керівних позиціях у Радах ВПО свідчить про їхню важливість у керівництві Рад ВПО, яка контрастує з іншими сферами, де жінки часто недопредставлені на лідерських позиціях.

Домінування жінок (77%) серед учасників Рад ВПО підтверджує, що жінки відіграють ключову роль у роботі цих рад не лише як лідерки, але і як активні учасниці.

Враховуючи домінування жінок у Радах ВПО, важливо забезпечити їм підтримку та ресурси для ефективного виконання своїх обов’язків — зокрема доступ до тренінгів, ресурсів і фінансування ініціатив.

Жінки, які очолюють Ради ВПО чи беруть участь у їхній роботі, відіграють важливу роль у підтримці громад і переселенців, особливо в контексті конфліктів і криз. Отже, жінки можуть бути важливими агентками соціальних змін та відновлення.

Вищенаведена статистика демонструє, що жінки не лише активно залучені, але й лідирують у більшості Рад ВПО. Це свідчить про їхній значний внесок у громадську діяльність і соціальну підтримку переселенців. Неоплачуваність такого внеску вказує на необхідність визнання і підтримки праці жінок на рівні державної політики та громад.

Розподіл лідерських ролей у сфері місцевого самоврядування

Якщо порівняти ці дані з даними про оплачувані посади у сфері місцевого самоврядування та керівництва обласними адміністраціями, можна побачити суттєві відмінності.

Лише 3 з 26 (11,5%) керівників обласних державних адміністрацій, які мають вагомий вплив на регіональний розвиток, — жінки. Решта 26 (88,5%) — чоловіки.

Лише 8,53% міських голів — жінки. Решта 91,47% — чоловіки. Це свідчить про те, що в найбільших і економічно значущих населених пунктах домінують чоловіки.

У селищних громадах ситуація трохи краща, але досі дається взнаки суттєвий гендерний дисбаланс: 14% жінок проти 86% чоловіків на посадах селищних голів.

Сільські громади показують більший прогрес: аж 32% сільських голів жінки, але це все ще менше, ніж 68% чоловіків.

Діаграма представленості жінок на керівних посадах має форму піраміди — що нижчий рівень влади та оплати праці, то більше там буде жінок.

Гендерний дисбаланс на (не)оплачуваних посадах

У Радах ВПО, де робота безоплатна, жінки становлять переважну більшість як серед лідерів (66%), так і серед учасників (77%). При цьому на оплачуваних посадах (обласні, міські, селищні голови) жінки не набирають більше 30%. Це свідчить про системний гендерний розрив у доступі до оплачуваних керівних посад.

В Україні є ще одна галузь діяльності що має дуже схожі показники гендерного розподілу. Жінки обіймали 78,3% посад найнижчої категорії «С» (посади нижче керівників та заступників керівників структурних підрозділів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, керівників територіальних органів і структурних підрозділів цих органів тощо) та 68,6% посад категорії «В» (керівники та заступники керівників обласних, районних органів державної влади, керівники та заступники керівників структурних підрозділів органів державної влади).

У жовтні 2020 року в Україні відбулися останні місцеві вибори, під час яких застосовувалася 40-відсоткова гендерна квота. За результатами цих виборів в Україні збільшилася кількість жінок у місцевих радах. В обласних радах зараз 27,8% депутатів — жінки, у районних — 34,3%.

Унаслідок війни РФ місцеві вибори в Україні більше не проводились, але після заборони представникам органів місцевого самоврядування виїжджати за кордон жінок в органах місцевого самоврядування меншає. Попри це, загальна картина ситуації в Україні протягом усіх років її незалежності майже не змінилася. Воєнні дії теж не змогли суттєво порушити гендерний розподіл у цій сфері. Втім, у перспективі варто очікувати змін, пов’язаних зі зменшенням кількості чоловіків-службовців під впливом мобілізації.

Жінки активно виявляють лідерські якості в громадській діяльності та соціальних ініціативах (як у випадку з Радами ВПО), але стикаються з суттєвими бар’єрами, коли йдеться про доступ до оплачуваних керівних посад у державному та муніципальному управлінні.

Гендерний дисбаланс на оплачуваних посадах свідчить про те, що жінки мають менше можливостей для кар’єрного зростання й отримання фінансової винагороди за лідерство порівняно з чоловіками. На жаль знайти інформацію про жінок-ВПО, які очолили органи місцевого самоврядування, не вдалося.

Безоплатна робота у Радах ВПО: вимоги та можливості

Жінки-лідерки беруть участь у Всеукраїнському форумі Рад ВПО

У випадку неоплачуваної праці жінки часто беруть на себе значну частину обов’язків і відповідальності, як у випадку з Радами ВПО, але ця праця залишається недостатньо визнаною й підтриманою на політичному рівні. Як консультативно-дорадчий орган Рада ВПО комунікує не лише з чиновниками, а й з представниками населення, постраждалого від війни. Часто це люди, які буквально нещодавно зазнали евакуації, чиє житло було зруйновано, а близькі люди — вбиті. Це вимагає від членів Рад ВПО навичок кризової комунікації, підтримки та організації перенаправлення професійних сервісних організацій.

Жінки, які беруть участь у роботі Рад ВПО, так само як і більшість жінок в Україні, стикаються з проблемами материнства та догляду за дитиною в умовах активних воєнних дій, які ще більше ускладнюють їхнє залучення до офіційного ринку праці. Проте участь у Радах ВПО надає їм унікальну можливість для громадянської активності, лідерства й активного впливу на життя своїх громад, що сприяє особистісному і професійному розвитку, хоч і вимагає докладання неоплачуваних зусиль та постійної активної роботи. Ситуацію ускладнює те, що не всі роботодавці готові відпускати своїх працівників для участі у громадських заходах, тож деяким представницям Рад ВПО доводиться брати вихідний власним коштом задля участі у засіданнях ради.

З досвіду роботи в благодійному фонді ми бачимо, як участь у Раді ВПО впливає на жінок. Ця робота створює важливі соціальні мережі та сприяє локальній демократії, підкреслюючи необхідність визнання і підтримки безоплатної праці, яку переважно виконують жінки. Маючи досвід роботи у складі Ради ВПО та розуміння специфіки роботи органів місцевого самоврядування, ці жінки можуть стати кадровим резервом місцевих громад і допомогти задовольнити кадровий голод що виникає внаслідок мобілізації та міграції населення за кордон.

Мапування Рад ВПО, проведене в червні 2024 року, дозволило оцінити особливості рад у різних умовах і зробити певні висновки щодо подальших кроків підтримки Рад ВПО в Україні.

Роль Рад ВПО в реінтеграції переселенок

Залучення до Рад ВПО має двояку природу: з одного боку, воно надає жінкам важливу підтримку та сприяє місцевій демократії, з іншого — підкреслює потребу у визнанні та підтримці безоплатної праці. Робота Рад ВПО демонструє, як важливо мати інклюзивні політики, що враховують особливі потреби та внесок жінок, котрі зазнали вимушеного переміщення.

Ради ВПО створюють платформи для переселенок, які можуть допомагати їм відновити професійну ідентичність і набути нових навичок. Багато жінок, які втратили роботу або мусили змінити професію через переміщення, знаходять у радах можливість знову включитися в професійну діяльність. У Радах ВПО жінки отримують нові знання, розвивають мережі контактів і стають активними учасницями місцевого самоврядування. Все це сприяє не лише їхньому самовдосконаленню, але й адаптації до нових умов життя.

Варті уваги й невидимі різновиди роботи — емоційна і нематеріальна. Представники Рад ВПО часто виконують значний обсяг емоційної роботи, забезпечуючи підтримку не лише своїм сім’ям, а й громадам та постраждалому населенню. Ця робота часто не отримує належного визнання й може залишатися невидимою для офіційних структур.

Підтримка Рад ВПО допомагає виявити та визнати цю невидиму роботу, надаючи жінкам платформу для розвитку та самореалізації. Ради сприяють формуванню стійких емпатичних громад, особливо важливих в умовах переміщення та невизначеності.

Інклюзивні політики, що враховують ці аспекти, можуть значно покращити якість життя переселенок і сприяти їхній успішній інтеграції в нові громади. Визнання і підтримка емоційної та нематеріальної праці жінок — ключові елементи для створення справедливого і рівноправного суспільства.

Визнання та підтримка праці жінок у Раді ВПО критично важливі для забезпечення справедливої та інклюзивної підтримки всіх переселенців. Наш досвід показує, що ради не тільки допомагають інтегрувати ВПО в нові громади, але й зміцнюють локальну демократію та підтримують розвиток громадянського суспільства.

Висновки

Активні жінки з Рад ВПО обмінюються досвідом і напрацюваннями щодо інтеграції внутрішньо переміщених осіб.

Ради ВПО в Україні відіграють важливу роль у підтримці ВПО (особливо жінок), даючи їм можливість брати участь у місцевій демократії та громадських ініціативах. Попри те, що ці ради не є юридичними особами й не надають послуг безпосередньо, їхня консультативно-дорадча роль потужно впливає на формування політик і стратегій у громадах.

Аналіз показав, що жінки становлять більшість як серед учасників, так і серед лідерів Рад ВПО. Звідси випливає, що жінки беруть на себе значну частину відповідальності за волонтерську роботу та громадську активність, проте їхня праця залишається переважно неоплачуваною й недостатньо визнаною на рівні політики. Гендерний дисбаланс стає особливо помітним, коли йдеться про доступ жінок до оплачуваних посад у місцевому самоврядуванні та інших органах державної влади.