У червні 2026 року Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2030 року та операційний план заходів з її реалізації на 2026–2028 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 червня 2026 р. № 598-р).
1. Що таке Стратегія державної політики щодо внутрішнього переміщення і навіщо вона?
Простіше, Стратегія — це план дій держави, який визначає, як у найближчі роки Україна підтримуватиме внутрішньо переміщених людей і громади, що їх приймають.
Документ охоплює весь шлях людини після вимушеного переміщення: від евакуації чи виїзду з небезпечної території до адаптації в новій громаді або добровільного повернення додому, коли це стане безпечним.
Головна ідея Стратегії — перейти від тимчасової допомоги до системної підтримки. Йдеться не лише про гуманітарну допомогу, а й про створення умов. Щоб люди могли знайти житло, роботу, отримати освіту, користуватися необхідними послугами та поступово відновити самостійність.
2. Чому ця Стратегія важлива?
Стратегія визначає, якою буде державна політика щодо внутрішнього переміщення до 2030 року. Саме на її основі розроблятимуться нові державні програми, зміни до законодавства та механізми підтримки внутрішньо переміщених людей і громад.
Для органів місцевого самоврядування це своєрідна дорожня карта. Вона допомагає планувати розвиток громади вже зараз з урахуванням потреб внутрішньо переміщених людей, навіть якщо окремі нормативні документи іще перебувають у розробці.
Іншими словами, Стратегія задає напрямок розвитку політики, а конкретні інструменти для її реалізації поступово з’являтимуться протягом найближчих років.
3. Кого стосується Стратегія?
Стратегія визначає завдання для всіх, хто бере участь у формуванні та реалізації політики щодо внутрішнього переміщення, зокрема:
- внутрішньо переміщених людей, у тому числі тих, які належать до вразливих груп;
- громадян України, які повертаються із-за кордону;
- ради з питань ВПО;
- територіальних громад, що приймають ВПО;
- органів місцевого самоврядування;
- обласних військових адміністрацій;
- міністерств та інших органів державної влади.
Для громад документ означає, що потреби внутрішньо переміщених людей мають враховуватися не лише під час надання допомоги, а й під час стратегічного розвитку громади, формування місцевих програм і бюджетів.
Органам місцевого самоврядування рекомендовано реалізовувати заходи операційного плану в межах своїх повноважень та використовувати для цього кошти місцевих бюджетів та інші доступні джерела фінансування.
Координацію дій з реалізації Стратегії здійснює Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 червня 2026 р. № 598-р).
4. Чим нова Стратегія відрізняється від попередньої?
Головна відмінність — у підході. Попередня Стратегія була спрямована насамперед на швидке реагування на виклики, пов’язані з внутрішнім переміщенням.
Нова Стратегія виходить із того, що для багатьох людей внутрішнє переміщення стало довготривалою життєвою ситуацією, тому державна політика також має бути довгостроковою.
Тепер увага зосереджена не лише на наданні тимчасової допомоги, а й на створенні умов для повноцінного життя у громаді. Це означає підтримку у вирішенні житлових питань, працевлаштуванні, доступі до освіти, соціальних послуг, медичної допомоги та участі в житті громади.
Фактично держава переходить від окремих програм підтримки до комплексної політики, у центрі якої — людина та її потреби.
5. Яку роль у Стратегії відведено радам ВПО?
Стратегія вперше чітко визначає ради ВПО як один із важливих механізмів участі внутрішньо переміщених людей у формуванні державної та місцевої політики.
Зокрема, передбачено, що під час підготовки рішень, які можуть вплинути на життя переселенців, органи влади мають проводити консультації з радами ВПО.
Такий підхід дає можливість громадам краще враховувати реальні потреби людей, а внутрішньо переміщеним людям — активніше долучатися до життя громади та впливати на рішення, які їх стосуються.
6. Як реалізовуватиметься Стратегія?
Стратегія розрахована до 2030 року і реалізовуватиметься у два етапи. Перший етап (2026–2028 роки) передбачає запуск основних механізмів. Зокрема, йдеться про розвиток цифрових сервісів, покращення взаємодії між державними органами, підготовку необхідних нормативних документів, створення нових житлових та економічних інструментів підтримки, а також удосконалення механізмів фінансування громад. Частину заходів планують розпочати вже у 2026 році, а найбільш масштабні зміни очікуються протягом 2027–2028 років.
Другий етап (2029–2030 роки) базуватиметься на результатах першого. До кінця 2028 року міністерство, відповідальне за координацію Стратегії, має підготувати новий операційний план з подальшими кроками її реалізації.
Починаючи з 2027 року, Кабінет Міністрів щороку оцінюватиме виконання Стратегії. Це дозволить за потреби коригувати заходи та враховувати нові виклики.
Стежте за нашими публікаціями
У нових матеріалах ми пояснимо чотири головні цілі Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2030 року та їхнє практичне значення для територіальних громад і рад ВПО. Окремо розглянемо зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2023 р. № 812 та пояснимо, як вони впливають на діяльність рад ВПО.
Цю публікацію підготували за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН). Зміст цієї публікації виключно є відповідальністю Благодійної організації «Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”» і жодним чином не відображає поглядів УВКБ ООН.