Стратегія державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2030 року визначає чотири цілі. Разом вони мають створити цілісну систему підтримки людини: від моменту планування евакуації до повної інтеграції у громаді або добровільного повернення додому. Координує реалізацію Стратегії Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України відповідно до розпорядження КМУ від 10.06.2026 р. № 598-р.
Розбираємо чотири цілі Стратегії та пояснюємо, які зміни вони передбачають на практиці.
Стратегічна ціль 1. Забезпечення цілісної та скоординованої системи державної політики щодо внутрішнього переміщення
Це означає, що держава прагне зробити підтримку внутрішньо переміщених людей безперервною та узгодженою на всіх етапах, від евакуації до інтеграції в громаді або добровільного повернення.
Стратегія передбачає кращу координацію між органами влади, щоб людина не залишалася сам на сам зі своїми проблемами після переїзду.
Планують:
- забезпечити діяльність міжвідомчої координаційної ради при Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності;
- оновити законодавство у сфері внутрішнього переміщення;
- запустити єдину цифрову платформу підтримки внутрішньо переміщених людей, яка допоможе супроводжувати людину на всіх етапах її переміщення (“Шлях внутрішньо переміщеної особи”).
До чого варто готуватися громадам?
До 2030 року більшість громад мають враховувати потреби ВПО під час розроблення стратегій розвитку та місцевих бюджетів, а рішення щодо політики у сфері ВПО мають ухвалюватися за участю самих переселенок і переселенців.
Саме ради ВПО визначені одним із ключових механізмів взаємодії між владою та внутрішньо переміщеними людьми.
Зокрема, для обласних військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування Стратегія передбачає:
«1) проведення консультацій з радами ВПО щодо рішень, які можуть стосуватись або впливати на життя внутрішньо переміщених осіб».
Водночас ключові міністерства мають виконати таке завдання:
«3) налагодження системного зворотного зв’язку між центральними органами виконавчої влади та ВПО, зокрема в межах діяльності рад ВПО, з метою врахування пропозицій під час формування та коригування державної політики».
Стратегічна ціль 2. Координована евакуація з території бойових дій та виїзд із ТОТ з урахуванням потреб людей
Це означає, що Стратегія змінює підхід до евакуації. Якщо раніше головним завданням було швидко вивезти людей із небезпечної території, то тепер держава планує приділяти однакову увагу також періоду після евакуації.
Кожна людина повинна отримати допомогу відповідно до своїх потреб, а не за однаковим шаблоном.
Заплановано:
- визначити чіткі правила проведення евакуації;
- розподілити відповідальність між усіма органами, що беруть участь в евакуації;
- оцінити потреби людини ще під час евакуації або одразу після прибуття до безпечної громади;
- розвинути мережу транзитних центрів, що стануть частиною безперервної системи підтримки.
Досягненням цієї цілі вважатиметься, якщо:
- не менше 75% людей отримають оцінку своїх потреб і необхідну допомогу протягом перших 72 годин після виїзду;
- щонайменше 85% маломобільних людей будуть забезпечені спеціалізованим супроводом під час евакуації;
- число повторних екстрених переміщень буде не більшим 10% від загальної кількості евакуйованих, це свідчитиме про якісне первинне розселення.
Стратегічна ціль 3. Допомогти людям інтегруватися у громади та стати більш самостійними
Це означає, що основний акцент робиться на створенні умов, за яких внутрішньо переміщені люди зможуть самостійно забезпечувати себе та свої сім’ї. Для цього підтримка має надаватися відповідно до індивідуальних потреб кожної людини.
Заплановано:
- регулярно оцінювати потреби внутрішньо переміщених людей;
- враховувати потреби під час стратегічного, бюджетного та інвестиційного планування громад;
- підтримувати громади, які приймають велику кількість ВПО, через удосконалення міжбюджетних трансфертів;
- спрямовувати державні інвестиції насамперед на житло, соціальні та адміністративні послуги, безбар’єрність і розвиток економічних можливостей.
Основну увагу приділятимуть працевлаштуванню, професійному навчанню, розвитку підприємництва, послугам, що допомагають людям працювати, зокрема з догляду за дітьми або людьми, які потребують сторонньої допомоги.
Стратегія визначає забезпечення житлом одним із головних чинників успішної інтеграції. Йдеться не лише про тимчасове проживання, а й про довгострокові рішення. Наприклад, забезпечення соціальним житлом, послугою підтриманого проживання, доступної оренди, фінансові механізми для будівництва або придбання житла.
Очікувано, до 2030 року більшість ВПО матимуть можливість проживати у постійному житлі, а кількість людей, які роками живуть у місцях тимчасового проживання (МТП), поступово зменшуватиметься.
Стратегічна ціль 4. Створити умови для добровільного та безпечного повернення переселенців та їх реінтеграції
Це означає, що Стратегія виходить із принципу добровільного повернення. Люди повинні самі ухвалювати рішення про повернення, маючи повну інформацію про безпекову ситуацію, житло, можливість працевлаштування та доступність необхідних послуг.
Заплановано:
- сформувати єдину політику повернення внутрішньо переміщених людей;
- розробити програми підтримки для тих, хто вирішить повернутися — незалежно від того, чи людина повертається з іншої області України, чи з-за кордону;
- узгодити політику повернення з програмами відновлення територій.
Повернення має відбуватися лише тоді, коли відновлено критичну інфраструктуру, житло, соціальні послуги та створено безпечні умови для життя.
Яка роль рад ВПО?
На регіональному рівні ради ВПО братимуть участь у консультаціях щодо програм підтримки людей, які повертаються, спільно з органами місцевого самоврядування та військовими адміністраціями. Також вони розроблятимуть пропозиції щодо реалізації державної політики у сфері внутрішнього переміщення та братимуть участь у моніторингу її виконання на місцевому рівні.
Водночас держава планує удосконалити систему фінансування громад, щоб вони враховували зміни чисельності населення через внутрішнє переміщення та повернення людей.
Стежте за нашими публікаціями
У наступному матеріалі ми розглянемо нещодавні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2023 р. № 812 та пояснимо, як вони впливають на діяльність рад ВПО.
Цю публікацію підготували за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН). Зміст цієї публікації виключно є відповідальністю Благодійної організації «Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”» і жодним чином не відображає поглядів УВКБ ООН.